Мацик "Дубровицький" 100г

Нарізаємо від 100 грам на слайсері (в разі потреби) 

ціна вказана за 100 грам

Мацик “Дубровицький” – сімейне надбання “Поліських делікатесів”

Мацик Дубровицький, або, як його називали південніше від містечка Дубровиця, – “Кендюх”, – витвір кулінарного мистецтва поліщуків. Він удосконалювався з часом і плином поколінь. У цьому багатому працьовитими людьми краї господарі завжди тримали свиней і уміло користувались продукцією від забою домашньої живності. Колись, за довго до приходу благ цивілізації, не було холодильників, а значить зберігати значний об’єм свинини (люди кололи кабана вагою від 100 кг) можливості не було. Тому намагалися об’єднуватися у родинні та добросусідські кола, щоб “свіжину” роздавати приблизно однаковими порціями один одному по черзі. Таким чином своя свинина розходилася значно швидше, але через короткий період часу очікували “свіжу долю” навзаєм.

Разом з тим, умілі господарі завжди шукали різноманітних способів консервації (саме зберігання) м’яса. Найоригінальнішим і найвитонченішим виявився процес в’ялення: шматками відібраної свинини щедро обробленими сіллю, перцем, лавровим листом та іншими духмяними прянощами дуже тісно набивали шлуночок з тієї ж тварини. Потім ретельно зашивали, аби всередину не потрапляло повітря, поміщали у спеціальну торбину з лляної тканини і вішали на горищі. Сюди не заглядали щонайменше кілька місяців. За такий період м’ясо повністю зневоднювалось, насичувалось спеціями, не втрачаючи власних якостей (поживних речовин, калорійності, смаку, тощо). Утворювався такий собі натуральний м’ясний концентрат, який у готовому вигляді був не лише смачний, а й дуже ситний. Такий продукт був типовим для кожної господи, відрізняючись лише набором спецій, а у цій справі кожен “чаклував” на кухні, як умів.